![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)




Миша належить до тварин "нижнього" світу, оскільки живе в норі (під землею). Коли в дитини випадає перший молочний зуб, здійснювали такий обряд: кидали цей зуб на горище і казали: "Мишко, мишко, на тобі зуба кістяного, дай мені — золотого (залізного)". За поведінкою мишей ворожили на врожай: якщо миша вириє нірку на горбочку - буде недорід і високі ціни на хліб, якщо в низовині — добрий врожай і низькі ціни на хліб, а якщо миші вилізуть з нори і пищатимуть — чекай голоду.
Г.Лозко "Українське народознавство"
Миша як давній супутник людини займає помітне місце в народних повір'ях, прикметах та фольклорі. Вона вважалася нечистою твариною. На Поділлі та Гуцульщині переказували, що М. прогризла дірку в Ноєвому ковчезі, і рід людський врятувався лише завдяки котові, який задушив М. і заткнув дірку своїм хвостом. Загальнопоширеним було вірування, що М. обов'язково перетвориться на кажана, якщо з'їсть хоч крихту свяченої паски.
М. й кажана народ тісно пов'язував із світом відьом і чарівників, які можуть обертатися в цих тварин або перетворювати на них людей. Кістки кажана використовували у ворожінні як приворотний засіб. На Прикарпатті вважали, що мертвий кажан, прикріплений над дверима стайні, здатен відігнати нечисту силу.
Щоб уберегти збіжжя і продукти від М., виконували спеціальні ритуальні дії або проголошували замовляння. На Харківщині комору з хлібом кропили водою, освяченою в церкві на Маковія, примовляючи: Миші й щурі, не ходіть сюди, вас маковіївська вода поб'є! Іноді, щоб позбутися М., їхні нори закладали шматочками дерева, в яке вдарила блискавка.
Спостереження за поведінкою М. відбилися в народних передбаченнях погоди і врожаю. Так, на Сумщині відзначали, що коли М. мостить гніздо на вершечку копиці сіна, зима буде холодною.
Н. Стаценко РОСЛИНИ Й ТВАРИНИ В НАРОДНІЙ УЯВІ