Навколо вишиванки

Хода у вишиванках пройшла у Тернополі, як завжди, чудово. Серце радіє від такої кількості вишиванок навколо. Значить, живе нація.
Але тим, хто розуміє, все-таки коробить від одного моменту – не вміють наші люди носити правильно цей одяг.

Не слід забувати, що вишиваний одяг прийшов до нас із прапредківських часів. Вся космогонія нації – саме тут, у вишиванці, у писанці, народному розписі посуду. Сьогодні не всі розуміють значення вишиваної, писаної на яйці мудрості – доклали руку світові глобалістичні сили, які працюють на зищення поняття нації. Потрібно ж одне монолітне послушне стадо, яке не пам’ятає своїх коренів. Збереглися окремі елементи предківської мудрості, вкраплені в чужинські навіювання. І тому приємно вдвічі, коли бачиш людину у вишиванці, як у буденному одязі. Це буває нечасто.
Ми повинні вивчати давні знаки, їх значення, пам’ятати, що вишиванка – насамперед оберіг. Недаремно обов’язково вишитими мають бути саме краї – щоби вберегти господаря чи господиню одягу від чогось недоброго, що могло би проникнути під сорочку і зашкодити. Вишитий особливими знаками край мав би цьому перешкодити.
Сьогодні ж можемо спостерігати, як поголовно всі носять сорочки навипуск – невишитий край назовні. В такому випадку мала би бути хоча би вишивана крайка. В іншому випадку правильніше було би таки заправити в штани.
Скажете – забобони, дурниці… Скажете, але самі ж сплюнете через ліве плече перед чорним котом, перевернете горнятко, коли чогось не зможете знайти та і ще маса всього, що із нами живе і на чому не фокусуємо уваги – воно ж у нас у ґенах, від дідів-прадідів. І жодне наносне віровчення не зможе цього у нас вбити, приносячи незрозумілі фіґлі-міґлі.
Чи хтось із нас насмілиться сказати, що його предки були несповна розуму і вірили хтозна у що? Чи не стидно буде після цього назватися їхніми нащадками? Не спішімо, щось таки наші давні знали. Все ж на енергетичному рівні…
І смішно виглядає, коли організатори минулого «Цвіту Вишиванки» заборонили рідновірам продавати літературу язичницького спрямування. Тим більше смішно, що цієї літератури в навколишніх книгарнях повно. Християнська цензура? Не пройде, братці! Правда завжди нагорі. Де би був сьогодні «Цвіт Вишиванки», якби на цьому фестивалі не продавалася, демонструвалася вишиванка предків? Вишиванка багатотисячолітньої традиції. Коли християнством і не пахло.
А хода у вишиванках – чудова нова традиція. Плекаймо її і підтримуймо.

джерело